У 1840 р. вийшов дозвіл друкувати “Кобзар” - першу віршовану збірку 26-річного Шевченка. Це була подія величезного значення в історії самосвідомості українського народу. На еміграції для багатьох родин “Кобзар” став реліквією, яку передавали з покоління в покоління. А музейна Шевченкіана в Чикаго нараховує сотні видань Шевченка
Свою Україну любіть,
Любіть її… во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
Тарас Шевченко
Щороку з квітом весни оживає з новою силою поетичне слово нашого пророка – Тараса Шевченка. Піднесена поезія Кобзаря, сповнена вірою, синівською любов’ю до своєї Батьківщини. Уся його творчість присвячена свободі й розвитку українського народу, які можливі лише у „своїй хаті” – власній національній державі, де – „своя правда, і сила, і воля”.
З середини XIX ст. Т. Шевченко входить у нашу історію та культуру як історичний та політичний діяч. Про себе він сказав: “Історія мого життя є частиною історії мого народу”. Він вивів українську культуру на вищий щабель розвитку, сміливо підкреслюючи її національну самобутність. В умовах української бездержавності правдивому Слову поет надавав особливого значення. Він писав: “…возвеличу малих отих рабів німих! Я на сторожі коло них поставлю слово…”. Уже перша його книжка “Кобзар” (1840) засвідчила воскресіння нації у драматичний період національної історії.
12 лютого 1840 року вийшов цензурний дозвіл друкувати “Кобзар”. Так назвав свою першу віршовану збірку двадцятишестирічний поет Тарас Шевченко. Цю назву було збережено і для двох наступних видань 1844 і 1860 років. Це була подія величезного значення не тільки в історії української літератури, а й в історії самосвідомості українського народу.
Хоча “Кобзар” містив лише вісім творів (“Думи мої, думи мої”, “Перебендя”, “Катерина”, “Тополя”, “Думка”, “Нащо мені чорні брови”, “До Основ’яненка”, “Іван Підкова”, “Тарасова ніч”), усе ж він засвідчив, що в українське письменство прийшов поет великого обдарування. Такої непідробної природності, щирого ліризму й художньої майстерності українська поезія ще не знала.
Пізніше І. Франко писав: “Поява Шевченкового “Кобзаря” 1840 р. в Петербурзі мусить вважатися епохальною датою в розвою українського письменства, другою після “Енеїди” Котляревського. Ся маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухнула мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українському письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову”.
Друге видання під назвою «Чигиринський Кобзар і Гайдамаки» випущено 1844 року. Того ж року вийшли «Живописна Україна» та окремими книжечками– поеми «Тризна» і «Гамалія», в 1859-му в німецькому Лейпцигу побачила світ збірка «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки», де вперше було надруковано «Заповіт».
153 роки тому, в січні 1860-го, вийшло третє і останнє прижиттєве видання «Кобзаря» Т.Шевченка. Газета «Московский вестник» у рецензії на «Кобзар»-1860 писала: «…Тепер ви на кожному кроці зустрінете в нас людей, які приходять у захоплення від п. Шевченка, які вчаться навіть по-малоросійському тільки для того, щоб прочитати його вірші…» Книжка оповістила світ: Україна має свого генія і пророка, співця і захисника, будівничого української України, слово і слава якого– безсмертні..
Живе у нашій громаді шанобливе ставлення до творчості та пам’яті, до заповітів поета. Велику вагу мали й мають Шевченкові вислови, що торкаються долі рідної землі, минулого України й надії на краще наше майбутнє. І тут, на чужині, слова його поезії стають молитвою. Особливо виразні вони в поемі «Посланіє», «Хто матір забуває, того Бог карає», «В своїй хаті своя правда, і сила, і воля», «Нема на світі України, немає другого Дніпра», «Що ми, чиї сини, яких батьків, ким, за що закуті». Або з інших поем: «…немає нічого в Бога, як Дніпро, та наша славная Вкраїна» («І виріс я на чужині»), «Кохайтеся, та не з москалями» («Катерина»), «Встане Україна, і розвіє тьму недолі» («Суботів»).
Формуючи бібліотеку Українського Національного Музею в Чикаго наші попередники подбали про те, щоби «Кобзар», як найсвятіша книга, став нашою національною Біблією. Для багатьох родин на еміграції “Кобзар” став родинною реліквією, яка передавалася з покоління в покоління. З часом комусь з музейників щастило переконати власника раритетного видання, що цій реліквії місце у музеї. Таким чином музейна Шевченкіана нараховує сотні видань творів Шевченка.
Серед перших видань у музейній колекції знаходимо “Кобзар”, виданий товариством імені Тараса Шевченка у Львові в 1893 році (під зарядом Беднарського). У переліку раритетів перший том творів Шевченка товариства “Просвіта” (Львів, 1912 р.), окремою книжкою видано три твори: поеми “Великий Льох”, “Сон” і “Неофіти”, яка побачила світ у 1918 році у виданні української накладні “Київ-Ляйпціґ” із передмовою Богдана Лепкого. Є тут повний ілюстрований збірник віршованих творів поета з життєписом та поясненнями Богдана Лепкого, виданий у 1922 році (Берлін, “Українське Слово”). Львівське видавництво “Світ Дитини” представлене “Малим Кобзарем” 1923 року, а видавництво “Просвіта” у Манітобі (Канада) “Кобзарем” 1918 року.
Надзвичайно цікавим є видання “Кобзар – народне видання з поясненнями і примітками д-ра Василя Сімовича”, видане при видавництві в Катеринославі (Катеринослав-Кам’янець-Ляйпціґ, 1921р). Географія видань охоплює такі міста як: Вецляр (1921 р), Київ (1939 р.), Прага (1940 р.), Реґенсбурґ (1947 р.), Буенос-Айрес (1950 р.), Нью-Йорк (1953 р.) та інші. Мандрівні умови чужини створили підґрунтя для заснування українських видавництв, які на сьогоднішній день несправедливо забуті, адже праці їх засновників – це подвиг в ім’я збереження української книжки. Торкнімося поглядом чотирнадцятитомного видання творів Тараса Шевченка, що побачили світ у Чикаго в 1961 році у видавництві Миколи Денисюка.
У програмі “Радіо Свободa” у Мюнхені від 7 жовтня 1960 року, було озвучено, що “чотирнадцятитомне видання Денисюка – це достойний вклад у відзначення дати смерті великого Кобзаря”.
Часопис “Свобода” у числі 232 від 2 грудня 1959 року писав: “Можна і треба відзначити один, а радше два, тієї самої категорії подвиги, що становлять нашу спільноту у найкращому світлі… Видавництво Миколи Денисюка в Чикаго започаткувало і продовжує повне видання творів Тараса Шевченка в 14 томах, а тим часом перевидало вже “Мазепу” – трилогію Богдана Лепкого в шести томах. Вартість цього культурного видання переоцінити не можна.”
Українська видавнича справа на американському континенті вимагає вивчення, а досвід продовження. На превеликий жаль, немає сьогодні таких сильних постатей як Микола Денисюк, який зумів протягом двадцяти років, від 1956 до 1976 року, утримувати друкарню та видавництво в Чикаго. У журналі “Овид”, який, до речі, теж тут видавався (Чикаго, № 4. 1963 р.), Микола Денисюк писав, що
“це тріумф української книжки на чужині. Появу всіх 14-и томів повного видання Тараса Шевченка у нашому видавництві читачі сприйняли з великим вдоволенням і признанням”.
Духовна спадщина Тараса Шевченка стала надбанням української спільноти через подвижницьку працю шевченкознавців. Збираючи рукописи, перші редактори “Кобзарів” розуміли, що народ є спраглим віршами, слід яких могли затерти роки. Найбільшим дослідником творчості Шевченка є Василь Доманицький. Він розшукував Шевченкові автографи, дослідження над якими стали основою неперевершеної наукової праці. Свої статті Василь Доманицький друкував у “Київській Старині” в 1906 році. Одержавши добру освіту в університеті святого Володимира у Києві в 1900 році на історико-філологічному факультеті, вчений зумів провести цілу редакторську працю першого повного видання творів Тараса Шевченка – “Кобзаря”, що вийшов у 1907 році.
Ним було досліджено 270 автографів та 18 копій поетичних творів поета. Він перший встановив правдиву хронологію поетичної спадщини, і за його редакцією, згідно автографів, повністю надруковано “Заповіт”. Працю В. Доманицького високо оцінили Іван Франко, Богдан Лепкий, Михайло Грушевський. Багатотисячні наклади “Кобзаря” 1907, 1908, 1910 років миттєво розходилися. Вже після його смерті, у вересні 1910 року, знову за його редакції, було перевидано 24 різні видання. Останні місяці свого життя, Доманицький, як і Шевченко, провів на чужині. Він помер у Франції у віці 33 років. Друзі перевезли його тіло в Україну і поховали у рідному селі Колодисте на Звенигородщині, неподалік від рідного села Тараса Шевченка. Постать цього редактора повинна слугувати зразком сучасним журналістам і літературознавцям. У музейній збірці є старенький “Кобзарик”, затерті літери першої сторінки майже столітнього видання, а з третьої починається вступне слово редактора Василя Доманицького.
Кожен “Кобзар” музейної збірки – це окрема розповідь про його видавців, про невідомих читачів, які вирушаючи в далеку Америку, брали зі собою народну Біблію – Шевченків “Кобзар”.
У березні 1861 року життєва мандрівка великого Тараса закінчилася. Перегукуються із сьогоденням слова Богдана Лепкого, мовлені під час відзначень 121-ї річниці від дня смерті поета. Вони адресуються мужам, які б мали називатися політичною елітою України. Хотілося б ці слова донести до них у березневі дні, коли Тарас із сумом дивиться на їхні діяння. “Десять літ страждав він на прогнанню далеко від рідної землі за своє праведне слово, за “Сон” і за “Кавказ”. А коли, вертаючись з киргизьких степів, на півроку у Нижнім Новгороді застряг, то не каявся і не дякував цареві за амністію, тільки написав свої “Неофіти”. А в них пишеться “цар Нерон”, а читається “цар Миколай”. Пишеться “Колізей”, а читається “Росія”, пишеться “перші мученики Христові”, а читається ті, що за Україну страждали і страждають. Тоді, як найближчі товариші Шевченка захиталися, тоді, як Куліш писав “Історію воссоєдінєнія Росії”, Костомаров просив ласки для української мови, хоча би тільки для домашнього вжитку, тоді Шевченко просто і ясно сказав, що тільки в своїй хаті “своя правда, і сила, і воля”. (Б. Лепкий, “Промова з нагоди 121-ї річниці з дня народження Т. Шевченка”, збірник НТШ. Т. 31, стр. 150, 1965 р. Нью-Йорк-Париж-Торонто).
Наукові збірники НТШ доповнюють музейну Шевченкіану разом зі сотнями інших видань, які видавалися в Україні та країнах проживання українців. Шевченків “Кобзар” сторінка за сторінкою відкриває Правду про сутність усього українства, про думи і мрії, про гетьманів і неподілену владу: «Великих слів велика сила» (на балакунів, які нічого не роблять, а тільки знають багато говорити – з «Посланія»); «гнилою колодою по світу валятись» (на дармоїдів – з «Минають дні»); «за шмат гнилої ковбаси» (на безхарактерних нікчемних людей, які й рідну матір могли би продати – з поеми «П. С.»); «не за Україну, а за її ката» (на тих, хто чужим вислуговуються – з поеми «Кавказ»); не минати «ні титли, ні тії коми» (дуже докладно і глибоко щось брати, прочитувати – з «Посланія»); «грязь Москви, варшавське сміття» (на національних зрадників – з «Посланія»); на всіх язиках мовчати» (не протестувати на кривди – з «Кавказу»); «наша не своя земля» (рідний край під чужим пануванням – «Мені однаково»). “Кобзар” увібрав у себе науку віків, і відголоссям долітає Шевченкова дума: «Доборолась Україна»!… За кожною сторінкою “Кобзаря” пророцтво – “та чи збудеться таки колись” те, про що мріяв Тарас Шевченко у вірші «Стоїть в селі Суботові», «Встане Україна».
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти!..»
◊ Шевченко Т.Г. Кобзарь / Т.Г. Шевченко. – Катеринослав : Слово, 1918. – 655 с.
◊ Шевченко Т.Г. Кобзар / Т.Г. Шевченко. – К. : Художня література, 1952. – 492 с.
◊ Шевченко Т.Г. Кобзар : Вибране / Т.Г. Шевченко. – К. : Рад. школа, 1954. – 672 с.
◊ Шевченко Т.Г. Кобзар / Т.Г. Шевченко ; вступ. ст. М. Рильського. – К. : Видавництво художньої літератури, 1961. – 601 с.
◊ Шевченко Т.Г. Кобзар / Т.Г. Шевченко ; ілюстр. С. Карафи-Корбут. – К. : Дніпро, 1967.– 575 с.
◊ Шевченко Т.Г. Кобзар / Т.Г. Шевченко ; вступ. ст. П. Колесника. – К. : Дніпро, 1972. – 698 с.
◊ Шевченко Т. Г. Кобзар / Т.Г. Шевченко ; ілюстр. В. Касіяна. – К. : Дніпро, 1976. – 574 с. :
ілюстр.
◊ Шевченко Т.Г. Кобзар / Т.Г. Шевченко ; вступ. ст. О. Гончара – К. : Дніпро, 1980. – 612 с.
◊ Шевченко Т.Г. Кобзар / Т.Г. Шевченко ; вступ. ст. О. Гончара. – К. : Дніпро, 1982. – 647 с.
◊ Шевченко Т.Г. Кобзар / Т.Г. Шевченко ; вступ. ст. О. Гончара ; прим. Л.Козацької. – К. : Дніпро, 1985. – 640 с. – (Вершини світового письменства).
◊ Шевченко Т.Г. Кобзар / Т.Г. Шевченко ; ілюстр. В. Касіяна. – К. : Рад. школа, 1987. – 607 с. :
ілюстр.
◊ Шевченко Т.Г. Кобзар / Т.Г. Шевченко ; передм. Д. Павличка ; післямова В.Бородіна. – К. :
Веселка, 1990. – 143 с.
◊ Шевченко Т.Г. Кобзар / Т.Г. Шевченко. – К. : Товариство “Знання” України, 1992. – 380 с.
◊ Шевченко Т.Г. Кобзар / Т.Г. Шевченко ; авт. вступ. ст. О. Гончар. – К. : Варта, 1993. – 632 с.
◊ Шевченко Т.Г. Кобзар / Т.Г. Шевченко ; худож. В. Лопата. – К. : Просвіта, 1993. – 510 с.
◊ Шевченко Т.Г. Кобзар / Т.Г. Шевченко ; ілюстр. І. Марчука із малярського циклу
“Шевченкіана”. – К. : Дніпро, 1994. – 685 с.
◊ Шевченко Т.Г. Кобзар / Т.Г. Шевченко ; вступ. ст. та прим. Р. Полонського. – Х.:
Ярина, 1996. – 736 с.
◊ Шевченко Т.Г. Кобзар / Т.Г. Шевченко ; худож. оформл. Є. Муштенка. – К. : Наукова думка,
1997. – 368 с. – (Бібліотека школяра).
◊ Шевченко Т.Г. Кобзар / Т.Г. Шевченко ; передм. О. Гончара ; післямова Я. Гояна; худож.
В. Касіян. – К. : Веселка, 1998. – 486 с.
◊ Шевченко Т.Г. Кобзар / Т.Г. Шевченко; худож. оформл. І. Гаврилюка. – К. : Дніпро, 1999. –
672 с.
◊ Шевченко Т.Г. Кобзар : повна збірка / Т.Г. Шевченко ; ілюстр. автора. – К. : Школа, 2002. –
638 с. : ілюстр.
◊ Шевченко Т.Г. Кобзар / Т.Г. Шевченко. – Донецьк : Сталкер, 2003. – 368 с.
◊ Шевченко Т.Г. Кобзар / Т.Г. Шевченко ; передм. П. Мовчана ; худож. В. Гарбуз. – К. : Просвіта,2004. – 687 с.
◊ Шевченко Т.Г. Кобзар : вибрані поетичні твори / Т.Г. Шевченко ; худож. О.Стеценко. – К. :
МАУП, 2005. – 472 с.
◊ Шевченко Т.Г. Кобзар : повна збірка / Т.Г. Шевченко ; ілюстр. автора. – К. : Школа, 2005. –
684 с. : ілюстр.
◊ Шевченко Т.Г. Кобзар / Т.Г. Шевченко ; мал. автора. – К. : Основи, 2001. – 862с.
◊ Шевченко Т.Г. Кобзар : вірші та поеми / Т.Г. Шевченко ; упоряд. С. Тургунбаєв. – К. : Гол.
спеціаліз. ред. літ. мовами нац. меншин України, 2004. – 254 с. – (Вінок Кобзареві мовами
народів світу). – текст парал. киргиз. та укр. мовами.
◊ Шевченко Т.Г. Кобзар / Т.Г. Шевченко ; передм. П. Мовчана ; приміт. Є. Нахліка. – К. :
Просвіта, 2006. – 344 с.
◊ Шевченко Т.Г. Кобзар / Т.Г. Шевченко. – К. : Країна мрій, 2008. – 424 с.
◊ Шевченко Т.Г. Кобзар / Т.Г. Шевченко ; текстол. підготов., післямова та прим.
С.Гальченка. – К. : Школа, 2009. – 808 с.
◊ Шевченко Т.Г. Кобзар / Т.Г. Шевченко ; упоряд. М. І. Преварська. – К. : Велес,
2009. – 304 с.
◊ Шевченко Т. Г. Кобзарик / Т.Г. Шевченко ; ілюстр. П. Шпорчук. – Тернопіль : Навчальна
книга-Богдан, 2010. – 60 с. : ілюстр. – (Українські письменники - дітям).
◊ Шевченко Т. Г. Кобзар / Т.Г. Шевченко ; худож. О. К. Перепелиця.– Донецьк : БАО, 2010.
– 351 с. : ілюстр.
◊ Шевченко Т. Г. Кобзар / Т. Г. Шевченко. – К. : Країна Мрій, 2010. – 424 с. – (Духовні
джерела).
◊ Шевченко Т. Г. Дитячий Кобзар /Т. Г. Шевченко ; худож. М. Михайлошина ; упоряд.
З. Мензатюк. – Львів : Старого Лева, 2012. – 58 с. : ілюстр.
◊ Шевченко Т. Г. Кобзар / Т. Г. Шевченко. – Х. : Аргумент-Принт, 2012. – 496 с. –
(Українська класична література).
◊ Шевченко Т. Г. Кобзар : вперше зі щоденником автора / Т. Г. Шевченко ; упоряд.
С.А. Гальченко ; передм. І.М. Дзюба. – Х. : Клуб сімейного дозвілля, 2012. – 960 с.
НОВІ ВИДАННЯ
◊ Шевченко Т.Г.Кобзар: (вибрані твори) : [ відтворено з видання 1942 року ]/ Т. Г. Шевченко ;
упоряд.: М. Рильський,Н. Рибак.– К. : Ред. журн. "Охорона праці", 2010. – 78 с.
віртуальна подорож "Кобзарями" Т.Г. Шевченка
Безсмертна слава "Кобзаря"
Якби хтось задумав створити рейтинг найвідоміших книг України, у ньому, без сумніву, перед вів би «Кобзар» Тараса Шевченка. Як і годиться такій славетній книзі, він має безліч перевидань, до наших днів стає центром творчих зусиль багатьох видавців та художників, а для письменників лишається невичерпним джерелом літературних алюзій. «Кобзар» перевидавався безліч разів; загальний наклад книги обраховується мільйонами примірників. Низка творів Шевченка перекладена сотнею іноземних мов. А зі списку людей, котрих так чи інакше зачепила доля у зв’язку із «Кобзарем», певно, можна було б укласти окремий чималенький томик.
Перший "Кобзар"
Уперше «Кобзар» видано 1840 у Санкт-Петербурзі за сприяння Євгена Гребінки. У збірку ввійшло всього вісім творів: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» та «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами», що написана спеціально для цього збірника і є своєрідним епіграфом не тільки до цього видання, але і до усієї творчості Тараса Шевченка.Після видання цієї збірки й самого Тараса Шевченка почали називати кобзарем. Навіть сам Тарас Шевченко після своїх деяких повістей починав підписуватись «Кобзар Дармограй». Зі всіх прижиттєвих видань творів перший «Кобзар» мав найпривабливіший вигляд: хороший папір, зручний формат, чіткий шрифт. Примітна особливість цього «Кобзаря» — офорт на початку книги за малюнком Василя Штернберга: народний співак — кобзар із хлопчиком-поводирем. Це не ілюстрація до окремого твору, а узагальнений образ кобзаря, який і дав назву збірці. Вихід цього «Кобзаря», навіть урізаного царською цензурою, — подія величезного літературного й національного значення. У світі збереглося лише кілька примірників «Кобзаря» Т. Шевченка 1840 року.
Другий «Кобзар» Тараса Шевченка – видання, яке не вийшло в світ через арешт поета у справі Кирило-Мефодіївського братства, що стався на переправі через Дніпро 5 квітня 1847 року. Дане видання є спробою відтворення задуму Тараса Шевченка на основі творів, написаних у 1843-1847 роках, що переховувалися в архівах департаменту поліції в Санкт-Петербурзі до 1907 року. Факсимільна репродукція обох зошитів з автографами поезії 1846-1847 років та передмовою Шевченка до підготовленого ним видання є першою публікацією шевченківських раритетів, зібраних в архіві відділу рукописних фондів і текстології інституту літератури ім. Шевченка НАН України.
«Кобзар» 1860 року надруковано коштами Платона Симиренка, з яким Тарас Шевченко познайомився під час своєї останньої подорожі Україною в 1859 році у Млієві. Платон Симиренко — відомий в Україні цукрозаводчик і меценат виділив для видання «Кобзаря» 1100 рублів. Це третє видання було значно повніше попередніх: сюди увійшло 17 творів і портрет Тараса Шевченка.
Четверте видання «Кобзаря» з'явилося в 1861 році. Збірка Шевченкових віршів, друкована під заголовком «Кобзар», опублікована на сторінках щомісячного журналу «Основа» за редакцією Василя Бєлозерського, книги I–XII. Текст надрукований кулішівкою і має наголоси на словах із кількома складами (за винятком букви «і», на якій не завжди друкарня могла позначити наголоси з технічних причин). Книга I з'явилася за життя Шевченка, а у книзі II був опублікований некролог поета.
Інші видання "Кобзаря"
"Кобзарь" 1867 року видання
"Кобзарь" 1874 року видання., Москва
Видання «Кобзаря» 1876 року в Празі, яке крім поезій містить спогади письменників, що були особисто знайомими з Т.Г.Шевченком
Раритетне видання «Кобзаря» 1889 року,
яке збереглось в музеї книги
«Кобзарь» 1908 р. Містить передмову І.Франка
"Кобзар" 1911 р. видання, Санкт-Петербуг
«Кобзарь» 1921р.
Видання «Кобзаря» 1922 року з ілюстраціями, життєописом та передмовою Б.Лепкого
Видання 1931 р., підготовлене харківським видавництвом «Література і Мистецтво», містило 54 чорно-білі ілюстрації
«Кобзар» 1933 року видання
«Кобзар» 1942 року видання. Передмову до збірки написав Павло Тичина
«Кобзар» 1947 року видання, Вінниця
«Кобзар» 1950 року видання, Херсон, ілюстрований художніми роботами самого автора - Т.Г. Шевченка
«Кобзар» 1954 року, Київ
«Кобзар» - видання 1960 року
«Кобзар» 1961 рік, Київ
«Кобзар» 1976 рік
«Кобзар», виданий 1978 року в Києві
«Малий Кобзар» 1981 рік
«Кобзар» 1982 рік, вступне слово – Олесь Гончар
«Кобзар» 1987 року видання, Київ
«Кобзар» 1988 року видання, Київ
Сучасні видання "Кобзаря"
«Кобзар» 2002,2003 та 2005 року видання
«Кобзар» 2006 рік, Санкт-Петербург
«Кобзар» 2007р., Київ
"Кобзар" 2008 р. видання
"Кобзар" 2009 р.
Видання 2010 року
"Кобзар" 2011 р.
Видання 2012 року
За сприяння Львівського національного аграрного університету та Люблінського католицького університету Івана Павла ІІ у світ вийшов перший примірник «Кобзаря» Т. Шевченка, виданий українською та польською мовами
2012 року видано «Кобзар» казахською, в'єтнамською та румунською мовами
З безлічі книг скарбниці світової літератури особливо виділяються ті, які ввібрали в себе мудрість століть, які створюють історію. До таких належить «Кобзар» - книга, яка серед успадкованих з минулого духовних цінностей стоїть на першому місці для кожного українця. Автор цієї книги Тарас Шевченко - видатний український поет, знакова, майже культова фігура у формуванні національної самосвідомості, і його вплив на національну культуру складно переоцінити. Вся літературна сила Шевченка - в його «Кобзарі». У «Кобзарі» відбилися київські святині, запорізьке степове життя, ідилія українського селянського побуту - взагалі історично виробився народний душевний склад, зі своїми образними відтінками краси, задумливості і смутку. «Кобзар» просочений духом народної поезії, тісно примикає до козацького епосу, до старої української і частково польської культури.
З ІНТЕРНЕТУ
Немає коментарів:
Дописати коментар