Шевченко і Львів

Ще в 1987 році було прийнято рішення про установку пам'ятника, присвяченого Тарасу Григоровичу Шевченку у Львові. Наступного року був оголошений конкурс на проект пам'ятника. Пізніше підтримку отримав проект братів Сухоских(Володимира і Андрія) в співавторстві з архітекторами Дибою і Кромеем.

Після будівництва пам'ятник був відкритий на урочистій церемонії в 1992 році, 24 серпня, якраз в день прийняття декларації про незалежність нашої країни.

Пам'ятники Тарасу Шевченку - це вже данина традиції, і такі пам'ятки є у багатьох містах України. Не виключенням став і Львів. Особливою популярністю користується цей пам'ятник у молодожонів, які роблять на пам'ять знімки про свою найпам'ятнішу подію часто на тлі цього монумента, який був встановлений відносно нещодавно на проспекті Свободи, недалеко від Оперного театру у Львові.

Фігура Тараса Шевченка є дуже значимою для українського народу. Це не просто знаменитий поет і письменник, це дуже талановитий художник і скульптор, філософ і бунтар, який був не згоден з сучасними йому засадами і боровся за незалежний дух могутнього українського народу, який повинен був набути свободи

Власне, можна з упевненістю сказати, що особа Кобзаря - це уособлення народного духу України, волелюбного і прагнучого справедливості.

Доповненням до монумента Шевченка, що анітрохи не відбирає у нього величі, стала 12-метрова стела з бронзи, яка дістала назву "Хвиля Народного Відродження". Власне, після спорудження цього доповнення загальна скульптурна композиція набула закінченого вигляду.

У створенні "Хвилі Народного Відродження" брали участь не лише вітчизняні майстри, але і фахівці з Канади, які виграли право авторства пам'ятника на республіканському конкурсі. Пам'ятник Тарасу Шевченку в самому серці Львова, розташованому на проспекті Свободи, завжди оточений великою кількісю квітів. Ближче до свят біля нього з'являються різні незвичайні конструкції з квітів. У будь-який час доби можна споглядати композицію пам'ятника Шевченка, яка в темному частину доби висвітлена ліхтарями.

Саме тут, біля символу стійкості і волелюбності українського народу - біля пам'ятника Тарасу Григоровичу Шевченку, найчастіше проходять демонстрації і мітинги, які об'єднують людей.
Проспект Шевченка – одна з найгарніших центральних вулиць, яка повністю зберегла європейський архітектурний дух початку XX століття
Опис
Просп. Шевченка розташований у центрі міста між площею Міцкевича та вулицею Саксаганського. В XV ст. тут проходила вулиця Грабарська. На початку ХІХ Грабарська вулиця стала називатись вулицею Святого Яна, тому що поблизу нинішнього пам'ятника Михайлові Грушевському через ріку перекинули місток із фігурою святого ЯнаНепомука. Від 1871 до 1955 року проспект називався вулицею Академічною – на честь академії-університету та академіків-студентів. З 1955 - просп. Шевченка.

Історія
Колись Академічною вулицею текла річка. Біля місця, де зараз стоїть пам'ятник Михайлові Грушевському, потоки Сорока (витікав з-під Вулецьких горбів) та Пасіка (починався на схилах Погулянки) зливались із р. Полтвою. Близькість річки приваблювала сюди чинбарів-кожум'яків, яких у Львові називали грабарями. На честь них вулиця носила назву Грабарської.

Після 1848 р. до колишньої єзуїтської колегії на вул. Миколая (тепер вул. Грушевського) перенесли Львівський університет цісаря Франца І. Тож вулиця почала набирати оновленого вигляду. Однак остаточно вона набрала елегантності, коли у 1885–1886 р. засклепили Полтву і на вулиці почали з'являтися стильні будівлі, що замінювали стандартні орендні кам'яниці.


До І Світової війни посеред Академічної ще не росли дерева. Хоча вже було розбито кілька клумб і посаджено кущі, можна було в кількох місцях проїхати з парного на непарний бік Академічної. Поміж клумб було встановлено пам'ятник Корнелю Уєйському.

Після Першої світової проїзди на алеї ліквідували, а її засадили італійськими тополями. Поміж деревами ще ріс дикий виноград. Згодом тополі розрослись, і щорічні обрізання вже не допомагали. Тож на початку 1990-х тополі позрізали і на їх місці посадили молоді деревця.

У 1997 р. просп. Шевченка був реконструйований. Знято шари асфальту, закатані за радянських часів, відновлено бруківку, підфарбували будинки. Алею засадили кленами.До 1990-х парний бік вулиці Академічною був "корзом" – улюбленим місцем прогулянок львів'ян.

Архітектура
Цікавлі будівлі:


На розі проспекту Шевченка, 4 і вулиці Чайковського стоїть одна з найпривабливіших сецесійних споруд Львова –колишній прибутковий дім адвоката Сегаля, особливістю якого є вежа з декоративним фронтоном. Інтер’єр будинку оздоблений досконалими гобеленами, ліпним декором і вітражами у стилі сецесії.

У будинку № 8 розташована одна з найкращих книгарень Львова – книгарня Наукового товариства імені Шевченка. Тут можна знайти найширший вибір українських книжок.

Будинок № 10 з двома вежами був споруджений 1894 року у стилі необароко. Вітрина та інтер’єр колишньої цукерні Залевського обладнані у стилі арт деко 1928 року.

Кам’яниця № 17/19 – будівля Львівської товарно-фондової біржі. Твір видатного львівського архітектора Арнольда Захарєвича відзначається монументальністю і чудовим оздобленням фасаду. Вгорі на фронтоні звертає на себе увагу мозаїчний герб Львова. Будівля є прикладом гармонійного поєднання різних видів мистецтв: фасад вирішений у традиціях сецесії і неокласики, інтер’єр вирізняється барвистими вітражами і мозаїками зі стилізованими квітами. У великому залі засідань панно і горельєфи міфологічними засобами розповідають про життя і долю людини.

Оригінальний будинок № 27 на розі з вулицями Фредра і Герцена споруджено 1909 року під впливом пізнього англійського модерну.

Кам’яницю № 28 споруджено 1897 року у необароковому стилі зі скульптурним оздобленням. Кінотеатр знаходиться у цьому будинку з 1912 року, аптека «Під Святим Духом» з 1913 року. Інтер’єр аптеки прикрашений керамічним панно з жіночими фігурами біля лікарського дерева.

Повний текст на сайті Львівської міської ради:http://city-adm.lviv.ua/portal/history-of-lviv/should-see/austrian-lviv/5565-prospekt-shevchenka-



.